Одного разу моя мати побачила, як на кухонному столі кошеня Велвет їсть домашній хліб. У пориві гніву вона викинула його геть із хати. Потім ми шукали кошеня у дворі, але безуспішно. Аж тут вітер доніс до моїх вух ледь чутне нявкання. Я підняла голову вгору і побачила на верхівці дерева чорну пляму.
Кошеня так спішило втекти від моєї роздратованої мами, що вибрало таку небезпечну схованку. Чи буває в нашому житті щось подібне? Чи не намагаємося втекти від того, що накоїли, і цим лише наражаємося на небезпеку? Але навіть і тоді Бог приходить, щоб врятувати нас.
Коли пророк Йона не послухався веління Бога проповідувати в Ніневії, він намагався втекти, але лише для того, щоб його проковтнула велика риба. “І молився Йона до Господа, Бога свого, з утроби тієї риби, та й казав: «Я кликав з нещастя свого до Господа, − і відповідь дав Він мені»” (Йона 2:1-2). Бог почув благання Йони й “звелів рибі, і вона викинула Йону на суходіл” (Йона 2:10). Господь дав пророку другий шанс (Йона 3:1).
Після марних зусиль дістати кошеня ми змушені були викликати пожежну машину. За допомогою максимально витягнутої драбини пожежник дістався верхівки тополі й витяг моє кошеня з небезпечної схованки.
Де б ми не були після свого непослуху – на висоті чи в глибині, – Бог приходить, щоб спасти нас!
