Зміна точки зору
За останні тридцять років це була найсуворіша зима. Мої м’язи боліли від відкидання снігу, який невпинно сипав і сипав. Коли я зайшла до хати після даремної, як мені здавалося, роботи і втомлено скинула з ніг черевики, на мене чекало тепло каміна і дітки, які зібралися навколо. Подивившись у вікно, я вже не бачила нескінченну працю, яку мала робити, а насолоджувалася красою гілок дерев, покритих білою ковдрою.
Прагнення Бога
Одного дня до мене в гості завітала моя донька зі своїм однорічним сином. У той момент мені потрібно було відлучитися в справах, але як тільки я виходив із кімнати, мій онук починав плакати. Так було двічі: він плакав, а я повертався до нього на хвилинку. Коли ж я втретє рушив до дверей – губи малюка знову задрижали від плачу. Тоді донька сказала мені: “Тату, чому б тобі не взяти його з собою?”
Чекання
Кожен рік першого травня в Оксфорді (Англія) збираються великі натовпи для зустрічі весни. О шостій ранку на башті Коледжу Магдалини починає співати студентський хор. Тисячі людей з нетерпінням чекають, коли хоровий спів та дзвін дзвонів проголосять кінець темної ночі.