Кілька років тому під час подорожі мій супутник помітив, що мені важко розрізняти предмети в далечині. Знявши свої окуляри, він сказав: “Спробуй це”. Коли я надів ті окуляри, то побачив як мій зір відразу став чітким. Зрештою я пішов до окуліста і той виписав мені окуляри.
У 18-му розділі Євангелії від Луки розповідається про чоловіка, який взагалі не бачив, жив у суцільній темряві, через що був змушений жебракувати. Незабаром вух сліпого жебрака досягла звістка про Ісуса, дуже відомого Вчителя й Чудотворця. Отже, коли мандрівні шляхи привели Ісуса до того місця, де сидів цей сліпець, надія спалахнула в серці знедоленого. “Ісусе, Сину Давидів, − змилуйся надо мною!” – вигукнув він (Лк. 18:38). Хоча він і був сліпим фізично, проте мав ясний духовний зір – адже правильно зрозумів, ким є Ісус, і мав віру, що Він відповість на Його величезну нужду. Спонукуваний вірою, сліпець ще більше кричав: “Сину Давидів, − змилуйся надо мною!” (Лк. 18:39). І який був результат? Він позбавився сліпоти і почав прославляти Бога (Лк. 18:43).
До кого ми звертаємося в періоди гнітючої темряви? На що надіємося? Лікар може виписати окуляри для поліпшення фізичного зору, але тільки милостивий дотик Ісуса Христа, Божого Сина, може вивести людей із духовної темряви і подарувати світло.
