Коли мене звільнили з посади редактора, я в молитвах просила Бога допомогти мені знайти іншу роботу. Минали тижні, але мої пошуки не приносили жодних результатів. І я почала ремствувати. “Хіба Ти не знаєш, Боже, як потрібна мені робота!” – бурчала я, схрестивши руки на грудях, що було знаком протесту через відсутність відповідей на молитву.
Мій батько часто нагадував мені про те, як важливо довіряти Божим обітницям, тому я вирішила обговорити з ним мою ситуацію. Вислухавши, він сказав: “Мені б хотілося, щоб ти дійсно навчилась довіряти тому, що говорить Бог”.
Ця порада нагадала мені батьківські настанови улюбленому синові, які записані в 3-му розділі Книги Приповістей. Особливо доречними були слова: “Надійся на Господа всім своїм серцем, а на розум свій не покладайся! Пізнавай ти Його на всіх дорогах своїх, і Він випростує твої стежки” (Пр. 3:5-6). Вираз “випростує твої стежки” означає, що Бог спрямовуватиме нас до Своїх цілей і нашого духовного зростання. Адже Його мета – щоб ми все більше уподібнювались Йому.
Це не означає, що вибрані Богом стежки завжди будуть легкими. Але я можу прийняти рішення вірити, що Його напрямки зрештою принесуть мені найбільше благо.
А ви чекаєте на Божу відповідь? Прийміть рішення наближатися до Нього і довіряти Йому – і Він спрямує ваші кроки.
