Першим місцем моєї роботи був фаст-фуд ресторан. Якось в неділю ввечері один парубок довго вештався у ресторані, а потім запитав мене, коли я закінчую роботу. Мені стало не по собі. Через деякий час він замовив смажену картоплю, потім якийсь напій, щоб менеджер не мав приводу його вигнати. Хоча я жила відносно недалеко, проте мені було страшнувато йти самій додому через пустир. Опівночі я пішла до офісу, щоб зателефонувати додому. Мій тато, не вагаючись ані секунди, вискочив із теплого ліжка і за п’ять хвилин вже був біля мене, щоб відвести додому.

Впевненість, що мій батько обов’язково мені допоможе, нагадала мені про ту глибоку довіру Небесному Отцю, що її висловлює автор Псалма 91. Наш Отець завжди з нами. Він постійно захищає і піклується про нас, коли ми спантеличені, чогось боїмося або зазнаємо. Псалміст наводить слова Бога: “Як він Мене кликатиме, то йому відповім” (Пс. 91:15). Бог не просто вказує на безпечне місце, куди можна втекти від загрози. Він Сам є нашим “покровом”, нашою “твердинею”, де на нас чекає надійний притулок (Пс. 91:1-2).

В часи страху, небезпеки й неспокою можемо довіряти Божій обітниці, що Він завжди чує нас, коли кличемо до Нього, і буде з нами серед наших труднощів (Пс. 91:14-15).

Бог – надійне місце нашої безпеки.