Вже багато років я з насолодою читаю книги британського письменника Гілберта Честертона. Його гумор та проникливі думки часто викликають у мене усмішку, а потім змушують зробити паузу й серйозно замислитись. Наприклад, він пише: “Ви молитеся молитвою подяки перед їжею. Чудово. Але я молюсь перед тим, як грати в опері. Перед концертом і пантомімою. Перед тим, як відкрити книгу. Перед тим, як креслити, малювати, плавати, фехтувати, боксувати, ходити, грати. Навіть перед тим, як занурити перо в чорнило, я також звертаюся в молитві до Бога”.
Це добре, коли ми дякуємо Господу перед кожним прийомом їжі, але не потрібно на цьому зупинятись. Апостол Павло в кожному заході, в кожній справі вбачав привід подякувати Богу і прославити Його. “І все, що тільки робите словом чи ділом, усе робіть у Ім’я Господа Ісуса, дякуючи через Нього Богові й Отцеві” (Кол. 3:17). Дозвілля, праця, навчання – все це є чудові можливості прославляти Господа й висловлювати Йому свою вдячність.
Апостол Павло також закликав віруючих в Колосах: “Нехай мир Божий панує у ваших серцях, до якого й були ви покликані в одному тілі. І вдячними будьте!” (Кол. 3:15).
Будь-яке місце й будь-який час може стати найкращою нагодою подякувати Господу та вшанувати Його Ім’я.
