Хлопчик Джонатан мав церебральний параліч. Він не міг говорити, тому спілкуватися з ним було неможливо. Але його мати Шанталь Браян не здавалась. І коли йому було десять років, вона знайшла спосіб для спілкування з ним: за допомогою його очей та дощечки з пластиковими літерами. Це був справжній прорив. “Ми звільнили його з темниці ізоляції і тепер можемо запитувати його про будь-що”, – радіє мати. Тепер Джонатан може читати, писати – в тому числі й вірші, – завдяки комунікації очима. Коли його запитують, що йому подобається “говорити” своїм рідним, він відповідає: “Чудово казати їм, що я їх люблю”.
Історія Джонатана дуже зворушлива і навіює думки про те, що Бог звільнив нас із темниці гріха. Як висловився апостол Павло у своєму листі до християн міста Колоси: “І вас, що були колись відчужені й вороги думкою в злих учинках, тепер же примирив” (Кол. 1:21-22). Завдяки смерті Ісуса Христа на хресті, ми тепер стали у Божих очах “святими й непорочними” (Кол. 1:22). Ми спроможні “поводитись належно щодо Господа”, приносити плід, зростати в пізнанні Бога й зміцнятися Його силою (Кол. 1:10-11).
Маючи спілкування з Богом, тепер ми можемо славити Його й свідчити іншим, що наше життя – то вже не гріховна темниця. Продовжуючи жити вірою, можемо міцно триматися нашої надії в Христі.
