Нам довелося умовляти своїх дітей, що варто скористатися маскою, трубкою та ластами, щоб зазирнути у підводний світ Карибського моря біля берега острова Тобаго. Але коли вони зробили це, то були у захваті від побаченого: “Там тисячі самих різноманітних рибок! Це так прекрасно! Ми ніколи не бачили стільки кольорових рибок!”
Через те що морська поверхня не дуже відрізнялася від поверхні ставка біля нашого дому, наші діти могли так і не побачити підводної краси Карибського моря.
Коли пророк Самуїл прийшов до Віфлеєму, щоб помазати одного із синів Єссея на царя, то побачив старшого сина Еліява і був вражений його зовнішністю. Пророк гадав, що той красень і є вибранцем, але Господь відхилив таку кандидатуру. Господь нагадав Самуїлу, що “Бог бачить не те, що бачить людина: чоловік бо дивиться на лице, а Господь дивиться на серце” (1 Сам. 16:7). Із всіх присутніх синів Єссея Бог не вибрав жодного.
Наймолодшого ж сина, Давида, який пас батьківську отару, в цей час не було вдома. Але потім його покликали, і Господь наказав Самуїлу: “Устань, помаж його, − бо це він!”
Ми часто оцінюємо людину за зовнішністю і не завжди обтяжуємо себе тим, щоб побачити приховану красу її внутрішнього світу. Але якщо знайдемо час “зазирнути під поверхню” зовнішності, то можемо знайти великі скарби.
