Мене запросили в одну помісну церкву виступити. Я говорила про те, як виливати перед Богом біль свого серця й приймати зцілення, яке Він бажає дати. В кінці служіння пастор став у центрі проходу, подивився пильно в очі членів церкви і сказав: “Як ваш пастор, я маю привілей протягом тижня чути ваші сумні історії і бачити ваш смуток. А потім під час недільних богослужінь я бачу, як ви намагаєтеся приховати свій біль”.

Моє серце крається, коли люди намагаються замаскувати свій біль. Однак Бог прийшов зцілити його. Автор Послання до євреїв зображує Боже Слово як “живе да діяльне”. Багато людей чудово розуміють, що тут іде мова про Біблію. Але таке розуміння не є повним. Сам Ісус Христос є живим Словом Бога. Він оцінює всі наші думки і відношення, але все одно продовжує любити нас.

Ісус вмер, щоб ми мали можливість повсякчасного доступу до Бога. І хоча всі ми розуміємо, що немудро розповідати “усім про все”, водночас знаємо, що відповідно до Божого задуму, церква повинна бути тим місцем, де “носять тягарі один одного” (Гал. 6:2).

Який біль, яку проблему ви приховуєте сьогодні від інших? І чи не намагаєтесь часом сховати свій біль і від Бога? Бог дивиться на вас через праведність Ісуса. Він не перестає вас любити. Чи дозволимо Йому зцілити нас?