На робочому столі мого колеги Тома стоїть скляний хрест розміром 20 на 30 сантиметрів. Це подарунок від його друга Філа, хто, як і Том, переніс рак. На ньому – побажання на все дивитися “крізь хрест”. Цей сувенір постійно нагадує Тому про Божу любов.
Дивитися на все “крізь хрест” – це складна річ для віруючих в Ісуса Христа, особливо у важкі часи. Набагато простіше зосереджуватися на своїх проблемах, ніж на Божій любові.
Апостол Павло, без сумніву, був прикладом людини, чиє життя і світогляд формувалися хрестом. Згадуючи свої страждання, він стверджував: “Переслідують нас, але ми не полишені; ми повалені, та не погублені” (2 Кор. 4:9). Він вірив, що у важкі періоди життя Бог звершує Свою працю – тоді “горе достачає для нас у безмірнім багатстві славу вічної ваги, коли ми не дивимося на видиме, а на невидиме” (2 Кор. 4:17-18).
“Дивитись на невидиме” не означає применшення життєвих проблем. У своєму коментарі на цей уривок Пол Барнетт пояснює: “Має бути впевненість, що ґрунтується на певності Божих цілей для нас… З іншого боку, є реалістичне розуміння, що стогін душі – це біль у поєднанні з надією”.
Ісус віддав за нас Своє життя. Його любов безмірна і жертовна. Коли дивимося на життя “крізь хрест”, нам більше відкривається любов та вірність Христа. І наша довіра до Нього зростає.
