Деякі проблеми може вирішити тільки батько. Наприклад, нещодавно мої діти виявили осине гніздо у великій щілині на ганку. Отже, озброївшись спреєм від комах, я ринувся у бій. Оси жалили мене. П’ять разів. Але нехай краще мене, ніж мою дружину чи моїх дітей. Зрештою, дбати про добробут своєї сім’ї – це один із найважливіших обов’язків чоловіка та батька. Мої діти стикнулися з проблемою і звернулися до мене для її вирішення. Вони довірили мені свою безпеку, і я мав вберегти їх від того, що їх так лякало.
В 7-му розділі Євангелії від Матвія Ісус вчить нас теж приходити зі своїми проблемами до Бога (Мт. 7:7). Він запитує: “Чи ж то серед вас є людина, що подасть своєму синові каменя, коли хліба проситиме він? Або коли риби проситиме, то подасть йому гадину?” (Мт. 7:9-10). Для люблячих батьків відповідь очевидна. Але Ісус не зупиняється на риторичному питанні. Він закликає нас в жодному разі не втрачати віру в щедрість та любов Небесного Отця: “Тож як ви, бувши злі, потрапите добрі дари своїм дітям давати, − скільки ж більше Отець ваш Небесний подасть добра тим, хто проситиме в Нього!” (Мт. 7:11).
Мені здається, що неможливо любити дітей сильніше, ніж люблю я. Але Ісус Христос запевняє нас, що навіть найбільша любов земних батьків затьмарюється любов’ю Небесного Отця до нас.
