Після навернення до Ісуса Христа Набіл Куреші написав кілька книжок, щоб допомогти читачам краще зрозуміти людей тієї релігії, яку він залишив. Проте його книги сповнені поваги до тих людей. У своєму серці Куреші назавжди зберіг любов до свого народу.

Одну зі своїх книг Куреші присвятив своїй сестрі, яка ще не увірувала в Ісуса. Слова присвячення коротенькі, але дуже сильні: “Благаю Бога, щоб настав той день, коли разом будемо поклонятися Йому”.

Подібне почуття любові ми бачимо, коли читаємо лист Павла, що він його писав до римської церкви. “Маю велику скорботу й невпинну муку”, – писав апостол, висловлюючи глибокий смуток через невір’я свого народу. “Я бажав би сам бути відлучений від Христа замість братів моїх, рідних мені тілом”, – стверджував він, вказуючи на свою готовність пожертвувати усім заради їхнього спасіння (Рим. 9:2-3).

Апостол Павло так любив єврейський народ, що ладен був навіть залишитись без Христа, якби це допомогло євреям увірувати. Він розумів, що відвертаючись від Ісуса, євреї, таким чином, відвертаються від єдиного істинного Бога. Це спонукало Павла закликати своїх читачів нести добру звістку про Ісуса усім і кожному (Рим. 10:14-15).

Сьогодні ми можемо молитовно присвятити себе тій любові, що сумує через невірство тих, хто поруч із нами!