Під час азійської фінансової кризи у 1997 році кількість тих, що шукали роботу, переважала кількість вакантних робочих місць. Я теж сиділа без роботи. Після дев’яти нервових місяців у пошуках роботи я нарешті отримала місце копірайтера. Але незабаром у тій фірмі почалися “погані часи”, і я знову залишилась без роботи.

Ви потрапляли в таку складну ситуацію, що, здається, земля валиться під ногами? Гадаю, вдовиця із Сарепти точно знала, що це таке (1 Цар. 17:12). Був жахливий голод, і вона збиралась приготувати останню вечерю. Аж ось пророк Ілля напросився “за стіл”. Вдовиця погодилась, і Бог чудесним чином зробив так, що мука та олія не закінчувались (1 Цар. 17:10-16).

Але потім раптово її син захворів і помер. Тоді вдовиця вигукнула у розпачі: “Що тобі до мене, чоловіче Божий? Прийшов ти до мене, щоб згадувати мій гріх та щоб убити мого сина!” (1 Цар. 17:18).

Бувають моменти, коли нам хочеться відреагувати так, як ця вдовиця. Нам здається, що Бог карає нас, а ми не розуміємо чому. Ми забуваємо, що живемо у цьому занапащеному світі, де з усіма можуть статися погані речі.

Ілля палко й щиро помолився за хлопчика, і Господь воскресив його! (1 Цар. 17:20-22). Давайте, як Ілля колись, вірити, що вірний Бог не кинув нас напризволяще! Будемо покладатися на Його благі цілі.