Коли наш син Хав’єр був ще малим, мого чоловіка часто не було вдома через постійні відрядження. І хоча він регулярно телефонував, були такі важкі ночі, коли самих дзвінків було замало, щоб втішити Хав’єра. Аби якось заспокоїти сина, я, вкладаючи його спати, брала фотоальбоми, показувала йому різні фотографії, на яких він з татком проводять час разом, і запитувала: “Ти пам’ятаєш це?” Такі спогади втішали мого сина, і він часто казав: “У мене хороший татко”.
Коли я проходжу крізь важкий період різних проблем або самотності, то теж потребую знати, що мене люблять – особливо, що мене любить Небесний Отець.
Ховаючись у пустелі від ворогів, Давид проголошував глибоке прагнення Бога (Пс. 63:1). Коли він згадував свій досвід пізнання Бога, це спонукало його хвалити Господа (Пс. 63:2-5). Серед найтемніших ночей свого життя псалміст не втратив здатності радіти надійній батьківській турботі люблячого Бога (Пс. 63:6-8).
В темні періоди життя, коли нам здається, що Бог десь далеко, потребуємо згадувати, хто є Бог, і як Він у минулому являв до нас Свою любов. Розважання над особистим досвідом відносин із Богом і тими Божими чинами, що записані у Святому Письмі, можуть зміцнити нашу впевненість, що наш Авва-Отець являє нам Свою любов незліченними способами.
