Одного разу, коли я зі своїм чоловіком їхала в автомобілі і продивлялася поштову скриньку на своєму смартфоні, раптово з’явилося одне рекламне повідомлення з місцевого кафе, де продаються пончики. Я здивувалась, адже ми тільки-но проїхали повз нього. Мій шлунок відразу ж подав сигнал і мені захотілося пончиків. Я була вражена, як комунікаційні технології допомагають продавцям приваблювати клієнтів.
Видаливши це повідомлення, я замислилася над тим, що Бог теж постійно бажає наблизити мене до Себе. Він завжди знає, де я, і прагне впливати на мої рішення. “Чи прагне моє серце мати спілкування з Богом так, як мій шлунок прагне пончиків?” – запитувала я себе.
В Євангелії від Івана розповідається про те, як після чудесного насичення п’яти тисяч чоловік юдеї почали благати, щоб Ісус завжди подавав їм такий хліб, що “сходить із неба й дає життя світові” (Ів. 6:33-34). Ісус відказав: “Я − хліб життя. Хто до Мене приходить, − не голодуватиме він, а хто вірує в Мене, − ніколи не прагнутиме” (Ів. 6:35). Як чудово, що відносини з Ісусом Христом можуть дарувати постійне духовне насичення у повсякденному житті!
Реклама пончиків спрямована на тілесні бажання, але Дух Божий закликає нас визнати постійну потребу в Господі й прийняти те духовне підкріплення, яке лише Він може дати.
