Повернувшись до поліцейського відділку, офіцер Мільо сів на стілець і втомлено притулився до стіни. Випадок домашнього насильства зайняв майже половину його зміни. Все закінчилося тим, що співмешканця постраждалої заарештували, її малу доньку забрала карета швидкої допомоги, а сама вона знаходиться в стані шоку і не може зрозуміти, як все це трапилось. Цей виклик ще довго гнітитиме серце молодого поліцейського.

“Ти нічого не міг вдіяти, Вік”, – намагався заспокоїти його сержант. Але його слова звучали нещиро. Деякі поліцейські, здається, ставляться до своїх обов’язків просто як до роботи, але тільки не Вік Мільо. Тим більше в таких драматичних випадках.

Серце поліцейського Мільо відображає співчуття Ісуса Христа. Коли Його учні запитали “хто найбільший у Царстві Небеснім”, Він покликав маленьку дитину і відповів: “Коли не навернетесь, і не станете, як ті діти, не ввійдете в Царство Небесне!” (Мт. 18:1, 3). Потім Господь зробив суворе попередження щодо спричинення шкоди дітям (Мт. 18:6). Ісус вважав дітей настільки цінними, що сказав: “Їхні Анголи повсякчасно бачать у небі обличчя Мого Отця, що на небі” (Мт. 18:10).

Яка то втіха знати, що любов Ісуса до дітей пов’язана з Його любов’ю до нас! Ось чому Він запрошує нас стати Його синами та доньками через просту, дитячу віру.