Вчора я купила квиток на літак для своєї старшої доньки, що вступила до коледжу. Дивуюсь, що клавіатура на моєму комп’ютері ще працює, якщо взяти до уваги ту кількість сліз, що я пролила на неї під час оформлення квитка на сайті авіакомпанії.
Протягом 18 років я так звикла насолоджуватися присутністю своєї доньки, що мене засмутила перспектива розлуки з нею. Звісно, я не позбавлю її тих можливостей, що на неї чекають, лише через те, що буду сумувати за нею. Для її віку це нормально: різні подорожі, бажання подивитися на світ в іншому куточку країни.
Отже, один період мого материнства добігає кінця, але починається інший, який, без сумніву, матиме свої труднощі та радощi. Соломон, третій ізраїльський цар, писав, що Бог встановив “для всього свій час, і година своя кожній справі під небом” (Екл. 3:1). Ми не в змозі повністю контролювати події нашого життя, незалежно від того, подобаються вони нам чи ні. Але Бог Своєю могутньою силою “робить усе прегарним” у Свій час (Екл. 3:11).
В часи смутку можемо вірити, що Бог і через це створить у Свій час якесь благо. Радості та печалі приходять та відходять, а Божа праця “зостається навіки” (Екл. 3:14). Не завжди нам втішатися життям. Деякі періоди бувають болісними, але Бог може усі ці періоди зробити прегарними.
