Енджі докладала всіх зусиль, щоб не відставати у навчанні, але через кілька років її перевели з елітної початкової школи у звичайну.

У Сінгапурі, де в освітній сфері дуже висока конкуренція, а перебування в престижній школі може значно поліпшити життя в майбутньому, такий перехід багато хто вважав би серйозною поразкою.

Батьки Енджі були розчаровані, та й сама дівчина почувалась якоюсь другосортною. Але дуже швидко після переходу в іншу школу ця дев’ятирічна дівчинка усвідомила, що означає бути в класі середньо обдарованих учнів. “Мамо, моє місце тут, – сказала вона. – Нарешті я почуваюсь прийнятою!”

Це нагадало мені про те, які неймовірні почуття охопили Закхея, коли Сам Ісус Христос напросився в гості до цього митника (Лк. 19:5). Христос завжди охоче вечеряв з тими, які визнавали себе грішниками, що потребують Божої благодаті (Лк. 19:10). Коли Ісус Христос знайшов нас і полюбив такими, якими ми є, то дав нам обітницю досконалості через Свою смерть та воскресіння. В очах Бога ми вже стали досконалими завдяки одній лише благодаті.

Я часто помічаю, що моє духовне життя є постійною боротьбою, і знаю, що воно дуже далеке від Божих стандартів. Тому яка це велика втіха знати, що ми завжди прийняті Богом, а Святий Дух зайнятий формуванням нас у подобу Ісуса Христа!