Каміл і Джоель були вбиті горем, коли довідались, що у їхньої восьмирічної доньки Ріми рідкісна форма лейкемії. Хвороба призвела до менінгіту та паралічу: Ріма впала в кому. Медичний персонал лікарні радив батькам готуватися до похорон, не даючи їм навіть одного відсотка надії, що дівчинку врятують.
Але Каміл і Джоель постили й просили у молитві чуда. “Коли ми молимося, то потребуємо довіряти Богу, незважаючи ні на що, – сказав Каміл дружині. – Маємо молитися, як Ісус: не Моя, а Твоя нехай буде воля”. “Але я так хочу, щоб Бог зцілив її!” – чесно зізналася Джоель. На що Каміл відповів: “Так! Тому маємо просити. Але потребуємо віддатися в руки Ісуса Христа, як Він віддався в руки Свого Отця – хоча це й дуже важко”.
Перед тим, як піти на хрест, Ісус Христос молився: “Отче, як волієш, пронеси мимо Мене цю чашу! Та проте не Моя, а Твоя нехай станеться воля!” (Лк. 22:42). Слова “пронеси чашу” означають, що Ісус не просив для Себе хреста, але у Своїй любові був готовий підкоритися волі Отця.
У важкі моменти нелегко підкорити свої бажання Богу й зрозуміти Його мудрість. Втім Бог чудесним чином відповів на молитви Каміл і Джоель. Зараз Рімі п’ятнадцять років, і вона цілком здорова.
Ісус Христос розуміє всі наші проблеми і навчає, як потрібно довіряти Богу в будь-якій нашій нужді.
