Уїльям Уоллес ніс служіння місіонера-хірурга в китайській провінції Учжоу, коли в 40-их роках Японія напала на Китай. Уоллес, який тоді керував лікарнею “Стаут Меморіал”, звелів персоналу завантажити все оснащення лікарні на баржу і продовжувати працювати, дрейфуючи річками, щоб уникнути зіткнень із ворожою піхотою.

В ті грізні часи текст із Филип’ян 1:21 – один із улюблених Уоллеса – нагадував йому важливу істину: якщо він живе – то щоб звершувати працю для Спасителя; якщо загине – то увійде в обіцяну вічність із Христом. Уїльям Уоллес помер у 1951 році у в’язниці, куди він потрапив через сфабриковане звинувачення.

Листи апостола Павла сповнені глибокого посвячення Христовій справі, і це може сповняти рішучістю послідовників Ісуса перед лицем різних випробувань і навіть смертельних небезпек. Таке посвячення можливе завдяки силі Святого Духа і молитов найближчих нам людей (Фил. 1:19). Але цей вірш містить також обітницю. Якщо ми зважимося продовжувати своє служіння навіть у важких обставинах, маємо пам’ятати: якщо наше життя й наш труд дійдуть до свого кінця на цій землі, на нас чекатиме попереду радість вічного перебування з Ісусом.

Нехай наші серця будуть цілком віддані Господу в нашому ходінні з Ним, і нехай перед нашими очима завжди буде обітниця вічності з Ісусом Христом.