Коли у Симона на роботі появилась можливість зайняти більш відповідальну посаду, він був упевнений, що Сам Бог подарував йому цей шанс. Помолившись і порадившись з іншими, він зрештою вирішив взятися за цю справу. Все, здавалося, сприяло цьому – навіть бос підтримував його рішення. Але деякі колеги були проти його підвищення і чинили саботаж. Тоді у Симона з’явилися сумніви: чи варто продовжувати цю справу?
Коли ізраїльтяни повернулися до Єрусалима, щоб будувати Божий храм, вороги намагалися залякати їх (Езд. 4:4). Народ спочатку зупинив будівництво, але потім відновив працю, завдяки підбадьорливим пророцтвам Огія та Захарії (Езд. 4:24-5:2).
Вороги знову прийшли з наміром зупинити будівництво, але цього разу люди не піддалися тиску, бо знали, що “око їхнього Бога було” на них (Езд. 5:5). Вони були впевнені, що Сам Бог спонукав перського царя дозволити будівництво храму (Езд. 5:13-14). Подібним чином, Симон шукав Божої мудрості й розуміння: чи йому потрібно залишатися на своїй посаді, чи краще шукати нову роботу. Він відчув, що Бог закликає його залишитись. Покладаючись на Божу силу, він продовжив свою працю і поступово завоював серед своїх колег авторитет.
Слідуючи за Господом, ми можемо стикнутися зі спротивом на своєму шляху. Але маємо пам’ятати, що Він скерує нас і проведе крізь усі випробування.
