Не так давно я працював над будівельним проектом свого сина, що живе за три години їзди від мене. Ця робота зайняла більше днів, ніж я думав. Щоранку я молився, щоб нам закінчити працю до заходу сонця. Але кожного вечора ще залишалась робота на завтра.
Мені стало цікаво: чому так відбувається? Відповідь прийшла наступного ранку. Коли я збирав свої інструменти, задзвонив телефон і незнайомий голос повідомив: “Ваша донька потрапила в аварію. Маєте негайно приїхати”.
Донька жила неподалік від мого сина, тому мені знадобилося лише 14 хвилин, щоб бути вже біля неї. Я їхав за каретою швидкої допомоги і мав можливість втішати доньку перед операцією. Тримаючи її за руку, я усвідомив, чому мій проект так мене затримав.
Кожен момент нашого життя належить Богу. Цю істину на власному досвіді зрозуміла жінка, сина якої Бог воскресив через пророка Єлисея (2 Цар. 4:18-37). Колись вона через голод залишила країну, а потім повернулась і благала царя, щоб їй повернули її дім та поле. І саме в той момент, коли Гехазі, слуга пророка, розмовляв з царем і розповідав, як Єлисей воскресив сина однієї жінки, ця сама жінка зайшла до кімнати (2 Цар. 8:5). Цар виконав її прохання.
Ми не знаємо, що чекає на нас. Нехай Бог благодаттю Своєю допоможе нам ходити в очікуванні Його особливих планів для нас.
