Лікарка не була насупленою, коли повідомляла моєму чоловікові, що у нього виявили рак. З посмішкою вона запропонувала йому щодня дякувати Богу хоча б за три які-небудь речі. Ден погодився. Він знав, що подяка відкриває серця людей і робить їх спроможними знаходити втіху у Божій благодаті. Отже, Ден почав щодня славити Бога: “Дякую, Боже, за міцний сон вночі. Дякую за чисту постіль. За світанок. За сніданок на столі. За посмішку на моїх вустах”.
Кожне слово йшло від серця. Але чи мають якесь значення для всемогутнього Бога дрібні моменти нашого життя? В Псалмі 50 Асаф дає нам чітку відповідь: Бог не потребує “бичка з твого дому, ні козлів із кошар твоїх” (Пс. 50:9). Замість цих офіційно встановлених жертвоприношень Бог прагне, щоб Його народ віддав Йому своє серце і жив життям подяки (Пс. 50:14, 23).
Мій чоловік на власному досвіді пізнав, як щира подяка живить дух. Якщо живемо життям подяки, то коли кличемо до Господа “в день недолі”, Він “рятує” нас (Пс. 50:15). Чи означає це, що Бог зцілить мого чоловіка духовно і фізично протягом дворічного лікування? Ми не знаємо цього. Але Ден з великою радістю показує Богу, що він вдячний Йому за Його любов і за те, Ким Він є: Спасителем, Зцілителем і Другом. І друзі Дена також із задоволенням чують ці чудові слова: дякую вам.
