Моє дитинство проминуло на лісистому пагорбі у Західній Вірджинії, в такій собі місцевості, що будила мою та моїх братів уяву. Ми часто розігрували різні сценарії, які знаходили в художніх книгах та фільмах: висіли на гілках немов Тарзан або робили на деревах домівки немов швейцарська сім’я Робінзонів. Однією з найулюбленіших ігор було будування фортець, в яких ми уявляли себе захищеними від нападів. Проминуло багато років, і мої діти теж будували фортеці з ковдр, простирадл та подушок. Вони теж споруджували безпечні місця від уявних ворогів. Здається, в кожній людині вкладене інстинктивне бажання знайти місце, де можна почуватися безпечно і спокійно.

Коли цар Давид шукав безпечного місця, то крім Господа він навіть не розглядав якісь інші варіанти. Він стверджує: “Бог для нас − охорона та сила, допомога в недолях, що часто трапляються, тому не лякаємось ми” (Пс. 46:1-2). Якщо ви прочитаєте у Біблії описання життя Давида, що завжди сповнене небезпек, ці слова відкриють вам усю глибину його впевненості, що справжня його безпека – в Господі.

Ми можемо мати таку ж впевненість. Богу, Який обіцяв ніколи не покинути нас (Євр. 13:5), можна довірити кожний день свого життя. Хоча ми живемо в небезпечному світі, наш Бог дарує нам мир і впевненість. Він – наше безпечне місце.