Неважко помітити, що в наші дні стало дуже популярним робити татуювання на тілі. Деякі роблять тату такі маленькі, що вони майже непомітні. Інші ж – особливо спортсмени та актори, хоча також і звичайні люди – покривають свої тіла різнокольоровими малюнками та словами. Здається, що ця мода, на якій у 2014 році заробили 3 мільярди доларів і ще 66 мільйонів за видалення тату, залишиться ще надовго.

Як би ми не ставилися до тату, в Книзі пророка Ісаї 44 метафорично говориться про людей, що писали дещо на своїх руках: “Для Господа я” (Іс. 44:5). Цей вислів є кульмінаційним моментом всього уривка, який говорить, що Господь опікується вибраними Своїми (Іс. 44:1); народ може цілком покладатися на Божу поміч (Іс. 44:2), а їхніх нащадків та їхню землю чекає благословення (Іс. 44:3). Просте але дуже містке слово “Господні” означало, що народ знає важливу істину: вони – Божа власність, і Він подбає про них.

Ті, хто прийшли до Бога через віру в Ісуса Христа, можуть впевнено сказати про себе: “Господній я”. Ми – Його народ, Його вівці, Його нащадки, Його спадщина, Його місце перебування. Саме цієї істини маємо триматися у будь-які періоди нашого життя. Хоча ми не маємо якихось зовнішніх знаків або тату, ми маємо свідоцтво Духа Божого в наших серцях, що дійсно належимо Йому (Рим. 8:16-17).