Моя улюблена футбольна команда щойно програла восьму гру поспіль. З кожним програшем все важче вірити, що вона зможе врятувати цей сезон. Щотижня тренер робить перестановки, але це не призводить до виграшів. В розмовах зі своїми колегами я інколи жартую, що просте очікування іншого результату не гарантує змін. “Надія – це не стратегія”, – саркастично кажу я.

Це справедливо у футболі, але в духовній сфері все якраз навпаки. Зміцнення надії на Бога, коли ми линемо до Нього з вірою та цілковитою довірою, – це не просто стратегія. Це – єдина стратегія. Світ часто розчаровує нас, але надія допомагає триматися Божої істини та перебувати в Його силі в найважчі часи.

Пророк Михей розумів цю реальність. Його серце було розбите через відступництво Ізраїлю від Бога: “Горе мені… Згинув побожний з землі, і нема поміж людьми правдивого” (Мих. 7:1-2). Але потім пророк зосередився на справжній надії: “А я виглядаю на Господа, надіюсь на Бога спасіння мого, Бог мій почує мене!” (Мих. 7:7).

Що необхідно, аби не втрачати надію у важкі часи? Михей вказує: споглядайте, чекайте, моліться і згадуйте. Бог чує наш плач, навіть коли наші обставини несприятливі. В такі моменти єдина наша стратегія, що допоможе пройти крізь життєві шторми, – це триматися Бога, щоб усі наші дії походили з надії на Нього.