У вісімнадцять років мене забрали в армію, як і всіх молодих жителів Сінгапуру. Я щиро молився, щоб мені дісталось неважке місце – можливо, водія чи секретаря. Я не був фізично міцним, тому сподівався уникнути всіх випробувань бойової підготовки. Але коли одного вечора я читав Біблію, мені кинувся в очі один вірш: “Досить тобі Моєї благодаті…” (2 Кор. 12:9).
Бог завжди відповідав на мої молитви. Тож, навіть якщо б я потрапив на важке місце, Господь дав би мені все необхідне для успішної служби.
І я опинився у мотопіхотній частині, де мені було несолодко. Проте, озираючись назад, я вдячний Богу, що не отримав від Нього те, що просив. Тренування зміцнили мене фізично й психологічно: я впевнено увійшов у доросле життя.
В Ісаї 25:1-5 пророк прославляє Бога за Його плани, хоч перед цим пророкував Ізраїлю про Боже покарання та подальше визволення від ворогів. Ісая зазначає, що “чудо”, яке Бог “вчинив”, є “давнім приреченням” (Іс. 25:1). Але це “чудо” включало деякі драматичні моменти в історії ізраїльського народу.
Інколи важко чути від Бога “ні”. А ще важче розуміти, чому взагалі немає відповіді на молитви. Саме в такі моменти маємо вірити, що у Бога завжди благі плани. Ми можемо не розуміти Божих намірів, але можемо покладатися на Його любов, доброту та вірність.
