“Але я не хочу ділитись!” – волав мій найменший син у розпачі через те, що його позбавлять бодай однієї деталі конструктора “ЛЕГО”. Я був шокований через таку його дитячу незрілість. Але, якщо чесно, така позиція не обмежується дитячим віком. Як часто у моєму житті – та і в досвіді всього людства – проявляється вперте небажання щедро й від душі ділитися з іншими?

Нас, віруючих в Ісуса, покликано розділяти з іншими своє життя. Саме це вчинила Рут по відношенню до своєї свекрухи. Ноомі, як самотня вдовиця, мало що могла запропонувати своїй невістці. Однак Рут вирішила зв’язати своє життя з життям своєї свекрухи і поклялась, що разом будуть долати всі труднощі до самої смерті. “Народ твій буде мій народ, – сказала Рут, – а Бог твій − мій Бог” (Рут 1:16). Вона подарувала старій жінці свою любов і співчуття. І зробила це щедро, від душі.

Хоча такий дар – жити для інших – є складна річ, маємо пам’ятати про плоди такої щедрості. Рут розділила з Ноомі своє життя, але пізніше народила сина, який став дідусем царя Давида. Ісус Христос теж розділив Своє життя з нами, а потім був звеличений і тепер царює по правиці небесного Отця. Якщо щедро ділимося один з одним, можемо бути впевненими, що в нашому житті відбудуться великі речі!