Я чекала на станції електричку для своєї щотижневої поїздки, а в цей час у моїй голові роїлися негативні думки, мов ті пасажири, що товпилися на пероні. Стрес через борги, грубі зауваження на мою адресу, відчуття безпорадності через кривду, скоєну члену нашої сім’ї – все це вкупі призвело до того, що в момент прибуття електрички я була в жахливому настрої.
В електричці мені спало на думку “написати листа” Богу й вилити Йому свою душу. Записавши у щоденнику всі свої нарікання, я дістала телефон і почала слухати пісні з папки гімнів хвали. Я й не помітила, як мій поганий настрій кудись щез.
Навряд чи я тоді розуміла, що насправді застосувала “метод” псалміста, записаний у Псалмі 94. Автор спочатку приніс до Бога свою прикрість: “Піднесися, о Судде землі, бундючним заплату віддай!.. Хто встане зо мною навпроти злостивих, хто встане зо мною навпроти злочинців?” (Пс. 94:2, 16). Нічого не приховуючи, він розказував Богу про кривду, що чинять удовицям та сиротам. Виливши перед Богом свою душу, псалміст перейшов до хваління: “І Господь став для мене твердинею, і мій Бог став за скелю притулку мого” (Пс. 94:22).
Бог запрошує нас віддавати Йому всі свої нарікання. Він може перетворити на хвалу наш страх, смуток та безпорадність.
