Коли у дружини мого друга Давида виявили хворобу Альцгеймера, небажані життєві зміни озлобили його. Він був змушений достроково піти на пенсію. Чим більше прогресувала хвороба, тим більшої турботи потребувала його дружина.

“Я сердився на Бога, – зізнався він. – Але чим більше я молився, тим більше Бог відкривав мені моє серце, показуючи, яким я був егоїстичним більшу частину нашого шлюбу”. Зі сльозами він сповідувався: “Вже десять років вона хворіє, але Бог відкрив мені очі. Тепер я все роблю через любов до неї і заради Ісуса Христа. Турбота про неї стала найбільшим привілеєм мого життя”.

Інколи, відповідаючи на молитви, Бог посилає нам не те, що ми просили, а труднощі, щоб нас змінити. Коли Йона сердився через те, що Бог помилував нечестиву Ніневію, Господь виростив рослину, під якою пророк ховався від сонця (Йона 4:6). Потім Бог зробив так, що рослина зав’яла. Коли ж Йона жалівся на це, Бог запитав його: “Чи слушно запалився ти за рициновий кущ?” (в. 9). Через свій егоїзм Йона наполягав, що “слушно”. Але Бог через труднощі вчив його співчуттю й турботі про інших.

Інколи Бог відповідає на наші молитви несподіваним чином, допомагаючи нам вчитися й духовно зростати. Тому з відкритим серцем маємо сприймати “небажані зміни”, адже Господь у Своїй любові прагне змінити нас.