Згадую мудру пораду, яку дав мені один друг, що працював на радіо. На початку своєї кар’єри він не знав, як правильно реагувати на критику та похвалу, але відчував, що Бог спонукає його зрештою відкласти те й інше. Який урок він тоді засвоїв? Похвалу приймай, а з критики візьми яку-небудь користь. А потім відклади їх і смиренно рухайся далі в Божій благодаті та силі.

Критика і похвала збурюють сильні емоції, і якщо їх не контролювати, то наслідком буде або занижена самооцінка, або наше роздуте “я”. В Книзі Приповістей ми читаємо про користь підбадьорення та мудрої поради: “Добра звістка підкріплює кості. Ухо, що навчання життя вислуховує, буде перебувати між мудрими. Хто напучування не приймає, той не дбає про душу свою, а хто слухається остороги, здобуде той розум” (Пр. 15:30-32).

Якщо ми стали об’єктом докору, давайте дозволимо критиці “заточувати” нас немов залізо. Автор Книги Приповістей стверджує: “Ухо, що навчання життя вислуховує, буде перебувати між мудрими” (в. 31). Якщо нас благословили похвалою, нехай це підбадьорює нас і викликає подяку. Якщо смиренно ходимо з Богом, нехай Він допомагає нам спочатку навчитись чомусь із критики та похвали, потім забути про те й інше і рухатись далі в Господі (в. 33).