Коли мої друзі жили в Молдові – в одній із найбідніших країн Європи, – то були приголомшені тамтешньою гостинністю людей, особливо християн. Одного разу вони вирішили подарувати дещо з одягу та харчів одній бідній сім’ї з церкви, в якій виховувались прийомні діти. Моїх друзів прийняли як шановних гостей і, незважаючи на всі протести, запросили до столу. А на прощання вони дали гостям кавунів та інших фруктів. Їдучи назад, мої друзі не могли прийти до тями від наданого прийому.

Господь навчав ізраїльтян “ходити всіма Його дорогами, і любити Його, і служити Господеві, Богу твоєму, усім серцем своїм і всією душею своєю” (Повт. 10:12). Як практично ізраїльтяни мали це робити?” Відповідь маємо далі: “І будете ви любити приходька, бо приходьками були ви самі в єгипетськім краї” (в. 19). Виявляючи гостинність до чужинців, євреї цим служитимуть Богу і вшановуватимуть Його. Демонструючи до приходьків любов і турботу, вони засвідчуватимуть свою довіру Господу.

Наші обставини можуть відрізнятися від тих, що в Ізраїлі та Молдові. Але ми також можемо у своєму житті виявляти любов до Бога через гостинне, привітне ставлення до інших. Відкривши двері своєї домівки або просто усмішкою та щирим привітанням, ми можемо нести Божу турботу та любов у цей світ самотніх та стражденних людей.