“Не проґавте шанс показати вашій малечі місяць!” – сказала місіс Вебб. Перед початком молитовного богослужіння в середині тижня ми розмовляли про повний місяць, що почався минулої ночі. Повний місяць був вражаючим, бо здавалося, що він ось-ось сяде на обрій. Місіс Вебб була найстаршим голосом в нашій бесіді, сивоволосим любителем величного Божого творіння. Вона знала, що у мене з дружиною було двоє дітей і хотіла допомогти мені у їхньому належному вихованні. “Не проґавте шанс показати вашій малечі місяць!”

Місіс Вебб була б гарним псалмоспівцем. Її уважність відображена в Давидовому описі небесних тіл, які “без мови й без слів, не чутний їхній голос, та по цілій землі пішов відголос їхній, і до краю вселенної їхні слова” (Пс. 19:4-5). Ні псалмоспівець, ні місіс Вебб не мали наміру прославляти місяць або зорі, а скоріше – руки, які їх створили. Небеса виявляють ніщо інше, як Божу славу (Пс. 19:2).

Ми також можемо спонукати оточуючих нас людей – від дітей і підлітків до подружжів і сусідів – зупинитися, подивитися і послухати проголошення і звіщання Божої слави навколо нас. Привертання уваги до праці рук Господа у свою чергу призводить до поклоніння величному Богу, Який за усім цим стоїть. Не проґавте шанс.