“Ми іноді за одну годину емоційно відпрацьовували, наче за увесь день”, – пише Зак Есвін у своїй книзі “Недосконалий пастор”. Хоч він говорив про тягарі пастирів, проте це також стосується кожного з нас. Обтяжливі емоції та обов’язки можуть виснажити нас фізично, розумово і духовно. І все, що нам хочеться – це просто спати.

В 19-му розділі 1-ї Книги Царів розповідається, як пророк Ілля опинився у ситуації, в якій відчував себе повністю виснаженим. Цариця Єзавель погрожувала його вбити (1 Цар. 19:1-2), коли дізналася, що він винищив Ваалових пророків (1 Цар. 18:16-40). Ілля настільки налякався, що втік та молився про власну смерть (1 Цар. 19:3-4).

У своєму горі він заснув. Ангел двічі торкався його й казав: “Устань та попоїж” (1 Цар. 19: 5, 7). Після другого разу Ілля зміцнився Божою їжею та “ішов… сорок день та сорок ночей”, допоки не прийшов до печери (1 Цар. 19:8-9). Там йому з’явився Господь і дав нове доручення (1 Цар. 19:9-18). Ілля підкріпився і був здатний продовжити працю, яку йому призначив Бог.

Іноді ми також потребуємо Господнього підбадьорення. Воно може прийти через розмову з іншим віруючим, через пісню або час, проведений в молитві й читанні Божого Слова.

Почуваєтеся виснаженими? Віддайте Богу свої тягарі та отримайте підкріплення! Він понесе ваш тягар.