Однокласник подарував нашій родині породисту вівчарку колі, яка була вже надто старою для народження цуценят. Невдовзі ми зрозуміли, що ця прекрасна собака, на жаль, більшість свого часу провела в маленькому приміщенні. Вона переміщалася лише невеликими кругами. Собака не могла ходити або бігати прямо. Навіть на великому подвір’ї, де можна було пограти, вона вважала, що була обгороджена.

Перші християни, багато з яких були євреями, перебували за “огорожею” Мойсеєвого Закону. Хоч Закон був добрим і його дав Бог, аби вказати на гріх і привести до Ісуса (Гал. 3:19-25), та прийшов час жити новою вірою, заснованою на Божій благодаті і свободі у Христі. Християни вагалися. Після всього цього, чи були вони справді вільні?

У нас може бути така сама проблема. Можливо, ми зростали в церквах з суворими правилами, які нас обгородили. Або ж навпаки – у родинах, де все дозволялося, і тепер жадаємо якихось правил. У всякому разі настав час прийняти нашу свободу в Христі (Гал. 5:1). Ісус звільнив нас, аби ми слухалися Його через любов (Ів. 14:21) і “любов’ю служили один одному” (Гал. 5:13). Суцільне поле радості й любові відкрите для тих, хто розуміє, “коли Син… зробить вас вільними, то, справді, ви будете вільні” (Ів. 8:36).