Нещодавно я і моя дружина Карі відвідали зустріч випускників нашого коледжу в Санта-Барбарі у Каліфорнії, де ми познайомилися і покохали один одного тридцять п’ять років тому. Ми планували відвідати декілька місць, в яких разом провели найкращий час нашої юності. Однак, прибувши на місце нашого улюбленого мексиканського ресторану, ми виявили там будівельний магазин. На його стіні висіла металева дощечка на пам’ять про ресторан і його сорокарічне служіння громаді.

Я подивився на пустий, проте досі знайомий тротуар, колись усіяний кольоровими столами і яскравими парасолями. Навколо нас стільки всього змінилося! Однак Божа вірність ніколи не змінюється. Давид красномовно зазначив: “Чоловік – як трава дні його, немов цвіт польовий – так цвіте він, та вітер перейде над ним – і немає його, і вже місце його не пізнає його… А милість Господня відвіку й довіку на тих, хто боїться Його, і правда Його – над синами синів” (Пс. 103:15-17). Давид завершує псалом словами: “Благослови, душе моя, Господа” (в. 22).

Стародавній філософ Геракліт сказав: “Не можна двічі ввійти в одну і ту саму річку”. Життя завжди змінюється, однак Бог залишається незмінним, тому можна завжди вірити у виконання Його обітниць! На Його вірність і любов можна покладатися із покоління в покоління.