Письменниця Беріл Маркхем у своїх мемуарах описує, як їй доручили об’їздити Камцискана − буйного жеребця. Він став гідним суперником. Яку б стратегію вона не застосовувала, їй ніколи не вдавалося повністю приручити гордовитого жеребця. Вона змогла здобути лише одну перемогу над його упертою волею.

Чи не відчуваємо ми те саме у намаганнях приборкати свої язики? Апостол Яків порівнює язик з уздечкою в роті коня та з кермом корабля (Як. 3:3-5), кажучи: “Із тих самих уст виходить благословення й прокляття. Не повинно, брати мої, щоб так це було” (в. 10).

Отже, як нам здобути перемогу в битві з язиком? Апостол Павло надає пораду стосовно приборкання язика. Треба казати лише істину (Еф. 4:25). Проте це не дозволяє нам бути грубими. Павло каже: “Нехай жадне слово гниле не виходить із уст ваших, але тільки таке, що добре на потрібне збудування” (в. 29). Ми також можемо позбавитися сміття: “Усяке подратування, і гнів, і лютість, і крик, і лайка нехай буде взято від вас разом із усякою злобою” (в. 31). Це легко? Ні, якщо ми намагаємося зробити це власними зусиллями. На щастя, у нас є Святий Дух, Який нам допомагає, якщо ми на Нього покладаємося.

Маркхем зрозуміла, що в битві з волею Камцискана потрібна постійність. Те саме стосується і приборкування язика.