Коли Керрі і Пол одружились, ніхто з них не вмів готувати. Якось ввечері Керрі вирішила приготувати спагеті, але зварила стільки, що подружжя наступного дня знову вечеряло ними. На третій день готувати вирішив Пол. Він подвоїв порцію макаронів і соусу, сподіваючись, що великої каструлі вистачить і на вихідні. Проте, коли подружжя сіло вечеряти, Керрі зізналася: “Мені вже набридло їсти спагеті”.
Просто уявіть, як ізраїльтяни сорок років їли одну й ту саму їжу. Кожного ранку вони збирали солодку “супер їжу”, яку їм постачав Бог, і готували її (не залишаючи нічого, якщо наступного дня була не субота, Вихід 16:23-26). Ох, це, звичайно, вимагало від них креативності – пекти, варити (Вих. 16:23). Однак, як їм не вистачало тієї їжі, яку вони споживали в Єгипті (Вих. 16:3; Чис. 11:1-9), попри те, що платою за неї була жорстокість і поневолення!
Ми також іноді можемо обурюватися, що наше життя не таке, яким було колись. Або, можливо, ми незадоволені “однаковістю” життя. Втім у книзі Вихід 16 розповідається, як Бог забезпечував ізраїльтян, спонукаючи їх довіряти Йому і покладатися на Його турботу кожен день.
Бог обіцяє забезпечити усі наші потреби. Він задовольняє наші бажання і сповнює наші душі “добром” (Пс. 106:9).
