Поет Карл Сендберг написав про колишнього президента США Авраама Лінкольна наступні рядки: “Не часто в історії людства з’являється людина, яка водночас є стальною і оксамитовою… яка в серці та розумі містить парадокс жахливої бурі та невимовного справжнього миру”. Слова “сталь і оксамит” описують, як Лінкольн балансував між власною владою і турботою про бажання людей бути вільними.

Лише одна Людина в історії досконало балансувала між силою і добротою, владою і співчуттям. Ця Людина − Ісус Христос. У восьмому розділі Євангелія від Івана, коли релігійні вожді привели до Ісуса винну жінку, Він показав у Собі одночасно сталь і оксамит. Ісус виявив сталь, опираючись вимогам кровожерливого натовпу і обернувши їхній критичний погляд на них самих. Він сказав народу: “Хто з вас без гріха, – нехай перший на неї той каменем кине” (Ів. 8:7). Потім Ісус виявив оксамит співчуття, промовивши до жінки: “Не засуджую і Я тебе. Іди собі, але більш не гріши” (Ів. 8:11).

Відображення у наших реакціях на інших людей Його “сталі і оксамиту” може виявити працю Небесного Отця в уподібненні нас Ісусу Христу. Ми можемо показати Його любов до світу, який прагне оксамиту милосердя і сталі справедливості.