У маленькій церкві в Південній Каліфорнії віруючі побачили можливість практичним способом виявити Божу любов. Вони зібралися в місцевій пральні, щоб послужити громаді, перучи одежу для нужденних. Віруючі випрали і поскладали одежу. Іноді вони забезпечували одержувачів гарячою їжею або пакетами з продуктами.

Один волонтер зауважив, що найбільшою нагородою було “безпосереднє спілкування з людьми та слухання їхніх історій”. Завдяки своїм стосункам з Ісусом Христом волонтери хотіли виявляти віру через люблячі слова і вчинки, які допомагали їм будувати щирі стосунки з іншими.

Апостол Яків підтверджує, що кожен прояв люблячого служіння є наслідком щирої віри. Він твердить, що “віра, коли діл не має, – мертва в собі” (Як. 2:14-17). Сповідання віри робить нас Божими дітьми, однак лише у служінні Йому через служіння іншим ми чинимо як віруючі, які довіряють Ісусу і йдуть за Ним (в. 24). Віра і служіння взаємозалежні, як тіло і дух (в. 26). Вони є чудовим проявом сили Христа, Який діє в нас і через нас.

Якщо ми особисто визнаємо, що Божа жертва на хресті омиває нас в досконалій любові, ми можемо відгукнутись щирою вірою, яка проявляється через наше служіння іншим.