“Декілька років тому мене щось спонукало частіше за тебе молитися; не знаю, чому”.
Це текстове повідомлення від старої подруги надійшло разом із фотографією записки, яку вона тримала у своїй Біблії: “Молися за Джеймса. За його розум, думки і слова”. Поруч із моїм ім’ям вона записала три окремих роки.
Я подивився на роки, і в мене аж дух перехопило. Написавши відповідь, я запитав, якого місяця вона почала молитися. Подруга відповіла: “Десь у липні”.
Того місяця я готувався до тривалого навчання за кордоном. Мене очікувала незнайома культура і мова; то був неймовірний виклик для моєї віри. Дивлячись на записку, я усвідомив, що отримав дорогоцінний дар великодушної молитви.
Доброта моєї подруги нагадала мені про настанову апостола Павла своєму молодому другу-місіонеру Тимофію: “Отже, перш над усе я благаю чинити молитви, благання, прохання, подяки за всіх людей” (1 Тим. 2:1). Фраза “перш над усе” є ознакою вищої пріоритетності. Павло пояснює, що наші молитви важливі, тому що Бог “хоче, щоб усі люди спаслися, і прийшли до пізнання правди” про Ісуса Христа (в. 4).
Бог незліченними способами діє через вірну молитву, щоб підбадьорювати інших і наближати їх до Себе. Згадуючи про когось, ми можемо не знати його обставини, однак Бог знає. І Він допоможе людині, за яку ми молимося!
