Протягом свого життя я назбирав багато старих глиняних горщиків. Мій улюблений горщик був викопаний на місці, що датується часом Авраама. Це, щонайменше, одна річ у нашому домі, яка старша за мене! Цей горщик мало чим приваблює: він заплямований, тріснутий, з щербинами і потребує доброї чистки. Він нагадує мені, що я людина, яка створена з пороху. Попри свою ламкість і слабкість я несу в собі неймовірно дорогоцінний скарб – присутність Ісуса Христа. “Ми маємо скарб цей у посудинах глиняних” (2 Кор. 4:7).

Апостол Павло продовжує: “У всьому нас тиснуть, та не потиснені ми; ми в важких обставинах, але не впадаємо в розпач. Переслідують нас, але ми не полишені; ми повалені, та не погублені” (2 Кор. 4:8-9). Тиснуть, у важких обставинах, переслідують, повалені. Горщик має витримати цей тиск. Не потиснені, не впадаємо в розпач, не полишені, не погублені. Це наслідки супротивної сили Ісуса в нас.

“Ми завсіди носимо в тілі мертвість Ісусову” (в. 10). Це ставлення, що характеризує Ісуса, Який щодня помирав для Себе. І це ставлення, що може характеризувати нас, а саме: готовність померти для себе і цілковита надія на достатність Того, Хто в нас живе.

“Щоб з’явилося в нашому тілі й життя Ісусове” (в. 10). Тоді наслідком буде видимість краси Ісуса в старому глиняному горщику .