Вона дзвонила. Вона писала повідомлення. Тепер Карла стояла біля зачинених воріт свого брата, не в змозі достукатися до нього. Її брат, пригноблений депресією і битвою із залежністю, зачинився у своєму домі. Відчайдушно намагаючись порушити самоізоляцію брата, Карла зібрала в пакунок його улюблену їжу разом з підбадьорливими біблійними текстами і спустила через паркан.
Коли вона відпустила свій пакунок, то цвях на воротах продірявив його: все, що було там, висипалося додолу. Благий і сповнений любов’ю дар перетворився на сміття. Чи взагалі помітить брат її дарунок? Чи буде виправдана задумана нею місія надії? Вона могла лише сподіватися і молитися, очікуючи на його зцілення.
Бог настільки полюбив світ, що буквально спустив Свого Єдиного Сина через стіну гріха, даруючи стомленому і замкнутому світу дари любові і зцілення (Ів. 3:16). Пророк Ісая провістив ціну цього вияву любові. Цей Син буде “ранений за наші гріхи, за наші провини… мучений”. Його рани принесуть надію на остаточне зцілення. Він узяв на Себе “гріх усіх нас” (Іс. 53:5-6).
Простромлений цвяхами нашого гріха і нашої потреби, Божий дар Ісуса Христа входить у наше життя з новою силою і перспективою. А що для вас означає Його дар?
