Мої батьки в дитинстві зазнали злиднів у період Великої депресії. Внаслідок цього вони стали ощадливими і розумно витрачали зароблені кошти. Водночас батьки ніколи не були пожадливими. Вони охоче жертвували на церковні потреби і допомагали нужденним.
Мої батьки вірили в Ісуса Христа і прийняли до серця слова апостола Павла: “А ті, хто хоче багатіти, упадають у спокуси та в сітку, та в численні нерозумні й шкідливі пожадливості, що втручають людей на загладу й загибель” (1 Тим. 6:9).
Апостол Павло дав цю пораду Тимофію, молодому пастору, який жив у заможному місті Ефес, де багатство спокушало як багатих, так і бідних.
“Бо корінь усього лихого – то грошолюбство, якому віддавшись, дехто відбились від віри й поклали на себе великі страждання” (в. 10).
Яка ж протиотрута пожадливості? “Багатіти в Бога”, – сказав Господь Ісус (дивіться Лк. 12:13-21). Якщо ми прагнемо, цінуємо і любимо понад усе Небесного Отця, Він залишається нашою найбільшою насолодою. Як писав псалмоспівець: “Насити нас уранці Своїм милосердям, і ми будемо співати й радіти по всі наші дні” (Пс. 89:14).
Щоденна радість у Бозі позбавляє нас пожадливостей і залишає нас задоволеними. Нехай Господь Ісус звільнить наші серця від пожадань і допоможе багатіти в Бога!
