В 1914 році Ернест Шеклтон (1874–1922) керував невдалою експедицією до Антарктики. Коли його корабель, доречно названий “Витривалість” , потрапив у пастку крижаних брил в морі Уедделла, необхідно було мати терпіння, щоб вижити. Не маючи зв’язку з рештою світу, Шеклтон і його команда використали рятувальні човни, аби дістатися до найближчого берега, до острова Елефант. Хоча більшість членів команди залишилася позаду острова, Шеклтон разом із п’ятьма членами екіпажу два тижні плив (800 миль) по океану до Південної Георгії по допомогу для тих, хто залишився позаду. “Невдала” експедиція стала переможним включенням в історичні книги, коли вся команда Шеклтона вижила завдяки його мужності і терпінню.
Апостол Павло знав, що таке терпіння. Подорожуючи бурхливим морем до Риму на суд за свою віру в Ісуса Христа, Павло дізнався від Божого ангела, що корабель потоне. Однак завдяки Божій обітниці, що попри загибель корабля врятуються всі люди, апостол їх підбадьорював (Дії 27:23-24).
Коли виникає лихо, ми схильні благати Бога, аби Він одразу все покращив. Проте Бог дає нам віру для терпіння і зростання. У своєму Посланні до римлян апостол Павло писав: “Утиски приносять терпеливість” (Рим. 5:3). Знаючи це, ми можемо закликати один одного довіряти Богу у важкі часи.
