У 1948 році Харлана Попова, пастора підпільної церкви, забрали з дому, щоб “задати йому пару питань”, а через два тижні його десять днів цілодобово допитували і морили голодом. Його били кожен раз, як він заперечував, що був шпигуном. Попов не лише витримав таке жорстоке поводження, але й привів до Ісуса інших в’язнів. Через одинадцять років його звільнили, і він продовжив проповідувати. А через два роки він залишив країну і возз’єднався зі своєю родиною. Наступні роки він проповідував і збирав кошти для розповсюдження Біблій у закритих країнах.
Попова переслідували за віру, подібно до багатьох інших віруючих в Ісуса Христа протягом століть. Христос задовго до Своїх катувань і смерті та подальшого переслідування Його послідовників сказав: “Блаженні вигнані за правду, бо їхнє Царство Небесне” (Мт. 5:10). А потім Він додав: “Блаженні ви, як… гнати вас будуть, і будуть облудно на вас наговорювати всяке слово лихе ради Мене” (в. 11).
“Блаженні”? Що Ісус Христос мав на увазі? Він казав про повноту, радість та утіху в стосунках із Ним (Мт. 5:4, 8-10). Попов витримав тортури, бо відчував Божу присутність, яка сповнювала його силою навіть у стражданнях. Перебуваючи з Богом, ми також можемо, незалежно від обставин, відчувати Його мир. Він поруч із нами.
