Мама з маленькою донькою прийшла до церкви. Під час богослужіння людей запросили публічно прийняти Боже прощення. Маленька дівчинка аплодувала кожного разу, як хтось виходив наперед це зробити. “Вибачте, – пізніше сказала мати церковному лідеру. – Я пояснила дочці, що завдяки каяттю ми знову стаємо друзями з Богом, і вона просто хотіла кожного привітати”.
Спрощене пояснення дитині було гарним поясненням Євангелії. Ми, колишні Божі вороги, примирилися з Ним завдяки смерті і воскресінню Христа (Рим. 5:9-10). Тепер ми справжні Божі друзі. Оскільки дружбу зруйнували саме ми (Рим. 5:8), каяття є нашим обов’язком у довершенні процесу її відновлення. Реакція маленької дівчинки є дуже доречною. Оскільки Божі Ангели в небесах радіють каяттю навіть однієї людини (Лк. 15:10), дівчинка несвідомо вторила небесним оплескам.
Ісус Христос подібним чином описав Свою працю примирення: “Ніхто більшої любови не має над ту, як хто свою душу поклав би за друзів своїх” (Ів. 15:13). Завдяки цьому жертовному прояву любові до нас ми тепер можемо бути друзями з Ним. “Я вже більше не буду рабами вас звати… А вас назвав друзями Я” (Ів. 15:15).
Ми, колишні Божі вороги, тепер Його друзі. Це дивовижна істина. Гідна оплесків.
