Працівники єрусалимської пошти щодня перебирають купи недоставлених листів, намагаючись все таки передати кожен лист адресату. Багато з цих листів опиняються у спеціально позначеній скрині під назвою “Листи до Бога”.
До Єрусалима щорічно приходить близько тисячі таких листів, які адресовані Богу або Ісусу. Не знаючи, що з ними робити, один працівник почав відносити їх до єрусалимської Стіни Плачу і поміщати їх між камінням разом з іншими письмовими молитвами. Більшість листів містить прохання про роботу, про чоловіка або дружину, або про міцне здоров’я. Дехто прохає про прощення, а інші просто висловлюють вдячність. Один чоловік благав Бога, аби його померла дружина з’являлася йому уві сні. Кожен відправник вірив, що Бог почує, якщо тільки отримає лист.
Ізраїльтяни, подорожуючи пустелею, багато що пізнали, зокрема те, що їхній Бог не був схожий на інших тогочасних богів – далеких, глухих і географічно обмежених. Ні, Господь, Бог наш, близький кожного разу, як ми кличемо до Нього (Повт. 4:7). Про кого ще можна було таке сказати? То була революційна новина!
Бог не мешкає в Єрусалимі. Він поруч із нами, де б ми не були. Декому ще потрібно відкрити цю дивовижну істину. Якби на кожен із тих листів можна було надіслати відповідь: “Бог поруч з вами. Просто зверніться до Нього”.
