Ми з друзями провели вихідні на березі красивого озера. Разом купалися, готували їжу, веселилися. Однак найбільше я цінувала вечірні бесіди. Коли починало смеркати, ми з незвичайною глибиною і довірою розповідали про проблеми в шлюбі, про наслідки травм у дітей. Без жодних намагань приховати свої життєві труднощі вказували один одному на Бога і на Його вірність у цих важких обставинах. Ці вечори – одні з найцінніших у моєму житті.
Думаю, що ті вечірні бесіди відображали мету, для досягнення якої Бог наказав Своєму народу щороку збиратися на свято кучок. Заради цього свята ізраїльтяни мали подорожувати до Єрусалима. По прибутті народ мав збиратися для поклоніння: “Першого дня святі збори, жодного робочого зайняття не будете робити”(Лев. 23:35). І так упродовж цілого тижня святкування! Свято кучок нагадувало про Боже забезпечення і про час, коли народ перебував у пустелі після виходу з Єгипту (Лев. 23:42-43).
Ці збори зміцняли самосприйняття ізраїльтян як Божого народу і вказували на Божу доброту, незважаючи на спільні та особисті труднощі людей. Збираючись з тими, кого любимо, аби згадати про Боже забезпечення і Його присутність у нашому житті, ми також зміцняємося у своїй вірі в нашого Господа.
