Вони подивилися на вицвівшу фотографію, потім на мене, на мого батька, знову на мене і знову на батька. Їхні очі буквально округлилися. “Тату, ти виглядаєш так само, як і дідусь в молодості!” Ми з батьком посміхнулися, бо ми, на відміну від моїх дітей, про це знали вже давно. Хоча мій батько і я були різними людьми, побачити мене – означало побачити мого батька в молодості: висока довгов’яза статура, темне волосся, опуклий ніс і досить великі вуха. Ні, я – не мій батько, втім я точно син свого батька.

Одного разу Пилип, учень Ісуса Христа, сказав: “Господи, покажи нам Отця, і вистачить нам!” (Ів. 14:8). Господь Ісус відповів йому: “Хто бачив Мене, той бачив Отця” (Ів. 14:9). Хоча Ісус казав про це не вперше, Його відповідь все одно спонукала замислитися. Ісус Христос говорив не про фізичну схожість (як між моїм батьком і мною), а про дещо глибше: “Чи не віруєш ти, що Я – в Отці, а Отець – у Мені?” (Ів. 14:10). Такими, як в Отця, були саме Його сутність і характер.

У ту мить Ісус Христос прямо сказав Своїм улюбленим учням і нам: “Якщо ви хочете дізнатися, Яким є Бог, подивіться на Мене”.